Христос воскрес

Дзвони дзвонять: бам-бам-бам

І так врочисто – то тут, то там.

Звіщають радісну знову новину

Хвалу співають Божому сину.

Христос воскрес! -щаслива вістка

Летить і будить кожну людину,

Щоб не проспали ранню годину.

Вставайте, люди, спішіть до храму

Віддайте Богу хвалу і шану!

То ж, поспішайте всі разом нині,

Щоб прославити Бога в людині.

Весела вістка всіх облітає

І щастям кожне лице сіяє.

Христос воскрес! – співають люди.

Христос воскрес! – лунає всюди.

Зарваниця

Вже знов і знов спішу я до Марії,

До джерела цілющої надії.

Я не одна-потік сердець людських

                переді мною

Все йдуть і йдуть невпинною юрбою.

І в кожного своя є заповітна мрія 

І кличе всіх одне святе ім'я-Марія.
В поклоні низько хилять свої чола
Старенькі,літні,дітвора і молодь.
Устами линуть до святині
І кожен шепче в цій хвилині :
 Маріє,благослови,змилосердися
             захисти,
Покрови світу , заступися
За нас нещасних помолимся
І в сина випроси прощення ,
Зішли своє благословення
На цей потік людських сердець!

Сон

Я так стояла, як завжди,

Перебувала на молитві із Тобою.

І раптом очі Твої ожили,

Твій ясний усміх забринів росою.

І Матінка почала йти 

Такою легкою й повільною ходьбою.

Все було у чудових кольорах-

Мені не передати на словах!

І зачарована Тобою

Я подивляла цю красу...

Як жаль ,

Тут я збудилася зі сну.

Величальна Марії!

О скільки слів чудових з уст зійшло

І все про Матір Божу, про Марію.

А думка знов лягає на чоло-

Не хоче втратити надію

Знайти перлину,

То неповторне слово,

Котре б співало,величало і жило

Тільки для Тебе,беззупину.

Мамо,Матінко,Маріє,

Небес Пречистая леліє!

Шукаю слів нових і неповторних,

Щоб возвеличити і оспівати,

любов словами передати

До Тебе, світе золотий.

ПРОЩА ДО  ЗАРВАНИЦІ (1995 Р)

Вже кілька днів горить душа
І  серце завмирає у чеканні
Отої зустрічі з Тобою,
Маріє,Мати Пресвята,
що світ здобула покорою

Усі  стежки ведуть сюди
У Зарваницю, до Марії,
До чудотворної води,
До неповторної  надії.

І сльози котяться з очей
Тих міліонів, що прийшли...
Під свій покров прийми дітей,
Бо стільки літ вони несли
Свої серця,свої болі,свої надії
Тільки до Бога ,до Марії.

Маріє!Вся Україна  на колінах
у стіп  Твоїх...
Маріє!Благослови дітей своїх!
Молитву нашу освяти
І до престолу сина свого
ЇЇ святую занеси.
(19-21 травня 1995 р.Зарваниця. Посвята  України під покров Пресвятої Богородиці.)

Чудесні об*яви.

Люрд,Фатіма,

Гошів,Унів,Крехів,

Почаїв,Зарваниця,..

Чи всі великі ?

А  скільки ще малих

Тих місць чудових і святих,

Де Мати Божа споглядала

На землю Богом нам дану

.Свій образ ясний виявляла,

У різний спосіб звідомлялала

Свої тривоги , свою опіку,

Щоб лиш продовжити нам віку.

І вже вкотре Вона благала

,Щоб Син помилував народ.

Свою любов нам дарувала,

Як мати в дітях віру укріпляла

І вірила!А ми?,,,

А ми не ціним цих чудес,

Що знов  і знов прийшли з небес,,,

І топим душу у гріхах.

Живем розпусно-що нам страх?

Скептично дивимся на світ,

Бо так ,здається мало літ 

На білім світі живемо

.Чогось доказуєм,шукаєм

І тратим віру - потопаєм,,,

(На честь перенесення образу Зарваницької Божої Матері від села і до села)

О мати Божа! Знову чудо!
І вже нове ,нечуване й величне.
Це щось небачене й незвичне
,Бо Ти ,МАРІЄ,знов прийшла
Вже не в Фатімі і не в Зарваниці,
Де джерело чудо-водиці.
А тут між нами ,
Твоїми дочками й синами
Твоя ікона дорога йде
Йде від села і до села....

ЇЇ стрічають-провожають,
Мольби співають,величають...
І серце рветься із грудей
Любовю переповнених людей.
Ти спосіб вибрала чудесний,
Щоб розбудити нарід свій,
Зцілити віру і надію,
Безсмертної душі скріпити спокій.
Прийми поклін ,Пречиста ,доземний
За сміх щасливий дітвори,За всі одержані дари,
Що їх в житті одержав кожний.

Задзвонили дзвони -
Вони дали знати,
Що пора Марію сердечно вітати,
А хор співа пісню таку величаву
На Твою,Маріє, великую славу.
І всі споглядають чудесну ікону
І молять і просять її в оборону
Плекають цю мрію-
Не тратять надію
На свою Пречудну Діву Марію.
Споглянь, Божа мати ,на ці свої діти
Не дай їм, матусю,вже стільки терпіти,
Бо так лиш у мами щукаєм потіхи,
Бо тільки Марія простить нам прогріхи.
Вона ублагає синочка свойого,
Щоби хоронив нас від всякого злого,
А ми у подяку за ласку чудесну
Витаймо,співаймо свою "Пренебесну"...

Усе село зібралось біля храму
І в кожного усерці біль щемить
Сьогодні ми розлучимось з Тобою,
Бо наступила розставання мить.
Та враз надія бореться з журбою -
Та ні, ніхто не буде сиротою ,
Бо то лиш образ Твій відходить вдаль
 І залишає у душі свій ревний жаль
А в серці кожного живе  жива Марія,
Причиста Діва і Надія ,
Що нас зігріє великим полум'ям любові
І ми повік зєднаємось в Христові.

ВЕРВИЧКА.

О сило вервиці святої,

Любове мами неземної,

Коли торкаюся Твоїх зернинок

Я силу в собі знов знаходжу,

Щоб не зійти з отих стежинок,

Що нас до Господа ведуть.

І вже  вкотре  я відкриваю суть:

Що вервиця - то сила неземна,

Що вервиця - то благодать свята.

Що вервиця - то рука Матері Марії,

Що не дає нам тратити надії.

Це той промінчи золотий,

Що у пітьмі сіяє нам,

Щоб нас не дати на поталу ворогам.

В трудні хвилини земного життя

Беру до рук її, о всемогутню,

І, ніби ,те мале дитя

Все руку матері шукає,

Щоб не згубитися в дорозі-

Так ми шукаєм у Марії

Підримки,захисту в тривозі.

Урочисте перше причастя.

Прийшли сьогодні ангелята 

До Тебе,Господи, на свято

Принесли квіти для Христа

І чисті вже розкаяні серця.

А  їх цікаві оченята 

Дивились так уважно -

Вони шукали,ніби,тата-

Чекали Господа розважно!

Коли прийде Ісус до них?

Вони жадали ту хвилину...

Молитву щиру-беззупинну

Прийми , мій Господи, від них.

Моя Україно...

Моя колиско золота,

Моя,ти, мамо-Україно!

Вже скільки раз терпиш отак

Своє збезщещення- руїну...

Все пережила моя земля-

Орду,поляка,німця,москаля.

Тепер терпиш страшнішу муку.

Свої,найкращі,рідні діти

Тобі дають нову науку:

Є лиш купити - і продати,

А більш нічого в них нема.

На то з*явились нові імена.

Який там рід?Пощо їм мова?

Лиш би набитий гаманець!

Нічого вже не чути окрім слова:

Бізнес,бартер,долар,продавець.

Яка там воля,гордість,нація?!

Коли з*явились нові наймити,

Котрих магнітом тягне Греція...

Народе мій!Як пережити

 виродження це?

Як зберегти своє лице?!

--------------------------------------

Дивлюся на розп*ятого  Христа.

Гіркі терпіння падають хрестами 

У тебе на шляху життя,

Стражданню й болю до нестями,

Здається, що не буде вже кінця.

Та ти не плач і не тужи,

Ти серце вище піднеси.

Поглянь на Господа, сюди,

Де рани кров*ю запливли

І гостре терня уп*яло

Йому у серце і чоло...

Та Він не плакав-а терпів,

Щоб ти і я могли нести

                               Свої  життєвії хрести.  

------------------------

Як тяжко залишатись сиротою,

                                           Коли відходить рідний хтось від нас.                               

Ми довго ще виглядуєм з журбою

Чи не верта назад прожитий час.

І сум уже братається  з сльозою,

І радість покидає швидко всіх,

А ціль життя щезає,ніби сніг.

І лиш один чудовий лікар час ,

Колись журбу зніме із нас.  

--------------------------

Сповідь.

Впаду перед Христом,

немов зомліла,

І приклоню свої коліна 

я перед Господом моїм-

свою надію бачу в нім...

В розпуці прощення вблагаю

І голову до ніг Твоїх схиляю.

Коли торкнусь епітрахилі-

нема щасливішої хвилі!-

Словами біль свій виливаю.

Чи зрозумієш мене ,Боже,

Як тяжко я страждаю в світі?!

Чи не засвітить мені,може,

вже нове сонце на зеніті?

І серце тисне біль розпуки,

І відчуваю Божі руки

Біля чола я свого знову-

Прийми в покуту мої муки-

Чомусь втрачаю свою мову...

Не плач ,дитино,

І не шукай свою провину.
Ще тяжче в світі Спас терпів-

Прийняти зраду світу він зумів.

Кріпися,дочко мила,

Бо знаю,що нічим не завинила

Ти бачила, як довготерпеливий Йов

Богу доказував свою любов.

А з вірою наш батько Авраам

Улюбленця у жертву давав сам.

Бог дав-Бог взяв!-

Чи не найкращі ліки ран твоїх?!

Ти бережи у серці їх,

Бо прийде час чудових днів

Господь спасе своїх синів.

І танув біль від слів солодких,

Що уста Божі промовляли,

І сльози перлами ставали

До мене силу повертали.

Я вже не плачу, мій  Ісусе,

Бо ось зійшла на мене сила

і я щаслива, що в терпінні

Я біль з Ісусом розділила.

Розважання."І яким чином ти шукаєш іншої дороги,крім цієї дороги святого хреста?  

Все життя Христове було тільки хрестом та мукою-а ти шукаєш для себе спокою і радості."

(Наслідування Христа.ст.77)

----------------------------------------------------------------------